Про польського юриста та історика Кароля Маріана Поспішальського

Недаремно кажуть, що з юристами краще не сперечатися, не зарікатися і постійно думати, що кажеш. Такі люди завжди непохитні, сильні та розумні, люблять виявляти та казати правду, за що часто стають ворогами народу, пише poznaniski.eu.

Кароль Маріан Поспішальський все життя був досить грубим, нетерплячим і справедливим, але це не означає, що він був поганою людиною. Вибравши професію юриста, він прирік себе на вічні пошуки справедливості та постійну боротьбу з ворогами. Він не боявся відкрито висловлюватися про свою політичну та релігійну позицію, внаслідок чого зазнавав переслідувань і навіть катувань.

Як чоловік став юристом? Як пов’язаний з містом Познань? Чому він так і не досяг статусу професора, чого прагнув довгі роки?

Все почалося з юридичного факультету

Поспішальський народився 11 вересня 1909 року в місті Бремені, у польсько-німецькій родині. Про його дитинство, а також батьків нічого невідомо. Починав навчання у школі Берліна, але не був у особливому захопленні навчальним процесом. Після цього він вибрав місто Познань, куди й вирушив після школи.

Кароль Маріан цікавився економікою, правознавством та законами, тому обрав саме юридичний факультет Познанського університету у 1927 році. Закінчивши ВНЗ з хорошими оцінками та великим багажем знань, він спочатку працював судовим засідателем, а згодом і суддею у Познані. Також йому доводилося працювати у Тчеві та Гродзіську.

Чоловік зрозумів, що тепер професія юриста назавжди буде пов’язана з його життям і радів цьому, адже його характер і бойовий дух лише допомагали в підкоренні миру правосуддя.

Брав участь у війні, але з іншого боку

Коли почалася Друга світова війна, багато поляків старанно боролися за свою країну у військовій формі, але Кароль Маріан допомагав Польщі по-іншому.

Він писав безліч статей та доповідей, науково-дослідних робіт. Коли його сім’я переїхала в Ченстохову (місто на півдні Польщі), в 1939 вступив у таємну спільноту під назвою “Батьківщина”. Ця організація об’єднувала у собі молодих активістів із християнсько-демократичними поглядами. Спільнота навіть погодилася дати частину особового складу Союзу збройної боротьби та Армії Крайової.

1941 року організація провела таємну історичну нараду, в якій Кароль взяв участь. Йому довірили підготувати “пропагандистський ґрунт” для повернення Польщі на західні території. Поспішальський, під псевдонімом “Суддя” підготував доповіді “З лінії фронту” та “Польща під німецьким законодавством”, які описували правовий статус поляків у Третьому рейху. Їх опублікували у 1943 та 1947 роках. Вони допомогли польським юристам.

Крім цього, Кароль Маріан паралельно працював у Познанському університеті на кафедрі державного права та Інституті західних справ у Познані.

Після війни

Після війни чоловік продовжував працювати в Інституті західних справ, де створив архів Другої світової війни. Він був шановною людиною в суспільстві, працював і входив до комісії з розслідування злочинів, брав активну участь у Познанських товариствах науки.

1950-ті роки були не найкращими в житті Кароля, адже він зазнав нападів і катувань через те, що відмовився стати агентом і доносити інформацію про голову Інституту західних справ. Втім, Поспішальський дуже пишався своїм вибором та вмінням відстоювати власну позицію.

У 1957 році він отримав звання доцента і вже не міг дочекатися, коли йому нададуть звання професора.

Однак у 1966 році він не приєднався до компанії, розв’язаної Польською об’єднаною робочою партією проти польських єпископів, авторів листа до німецьких єпископів, за що одразу поплатився. Після цього його вигнали з інституту.

Чоловік не засмутився, принаймні не подав знаку, і продовжив працювати в іншому місці. Цього разу влаштувався до університету імені Адама Міцкевича. Вийшовши на пенсію у 1979 році, Кароль все одно не покинув роботу. Звичайно, звання процесора від так не дочекався, хоча повністю його заслужив за ті роки, витрачені на написання великої кількості наукових праць, статей, книг та виконаної роботи.

Поспішальський помер 19 лютого 2007 року у місті Познань.

Страх перед сценою, дитяча травма та неймовірна любов до Познані: історія Михайла Грудзинського

Ми часто робимо помилку, коли кидаємо справу на половині шляху через деякі фактори, що заважають нам рухатися далі. Але мало хто долає цей складний...

Найбагатша полячка, що успадкувала справу батька: історія Домініки Кульчик із Познані

Як усім відомо, у Познані добре розвинена інфраструктура, економіка, підприємницька справа та бізнес. Багато підприємців-початківців досягають успіху у своїй справі. Збіг, випадковість, везуче місто...
.,.,.,.