Ми часто робимо помилку, коли кидаємо справу на половині шляху через деякі фактори, що заважають нам рухатися далі. Але мало хто долає цей складний етап, за яким мета вже так близько.
Михайло Грудзинський все своє свідоме життя провів на сцені та не зупиняється на досягнутому. На його шляху було безліч перешкод, а колись йому здавалося, що дорога до театру зовсім для нього закрита. У наші дні ж він один із найвідоміших і найшанованіших людей у Познані, пише poznaniski.eu.
Графський титул
Михайло Грудзінський народився 8 лютого 1944 року. Вся його родина родом із Познані. Батько Михайла – Роман Грудзинський походив з аристократичної родини, тому у свідоцтві про народження артиста є інформація про графський титул.
Освіта Михайло здобув у Варшаві. 1970 року він закінчив Державну вищу театральну школу. Ще в дитинстві у нього були проблеми із заїканням: його дражнили в школі, хлопчик соромився свого “недоліку”. Завдяки підтримці з боку сім’ї та вчителів, Михайло зважився вступати до театрального та втілити свою мрію стати актором.
На сцені театру та екрані телевізора
Вперше вийшов на сцену Грудзінський у 1969 році. Йому дісталася роль Гаєва Леоніда Андрійовича у виставі Антона Чехова «Вишневий сад».
Починаючи з 1970-х років, актор почав працювати в познанських театрах. Починав із Польського театру (пропрацював до 1973 року), потім перейшов у Новий театр і більше не хотів змінювати місце роботи.
Новий театр став йому другою домівкою: він настільки полюбив це місце, що навіть хотів померти на сцені, як Тадеуш Ломницький (на честь якого названий театр).
У театрі Михайло досяг великих успіхів: він зіграв у понад 100 театральних постановах, заслуживши величезну кількість похвали та захоплення з боку колег та глядачів. Найвидатнішими спектаклями, в яких брав участь Грудзинський стали: “Трилецький” Антона Чехова в “Платонові”, Вільям Шекспір у “Фортинбрасі”, в “Гамлеті” та багато інших.
Грудзінський проявив себе ще і як чудовий актор у фільмах. Він знімався у понад 30 фільмах: “Третя частина ночі”, “Диявол”, “День колібрі”, “Остання місія”. Популярність він отримав після зйомок у серіалах: “На добро і на зло” (серіал про медицину), “Родзинка.пль” і “Святий за Кіпскіч” (комедійні серіали).
Любов до театру та рідного міста
Михайло Грудзінський, попри те, що мав значний успіх у кіно, більше полюбляв театр. Він неодноразово зазначав, що відчував неймовірний страх перед виходом на сцену. Причому з роками він не пропадав, але актор вважав, що саме страх і породжує величезне натхнення йти вперед. Грудзинський був упевнений, що якщо страх зникне, щось у ньому зміниться.
Він працює в театрі вже понад 50 років і вважає, що зміг оминути знаменитого познанського артиста Тадеуша Ломницького, на честь якого назвали Новий театр. Михайло хотів би також вшануватися такої честі, але зазначив, що йому було б приємно, якщо після смерті, його ім’ям назвуть хоча б вбиральню №13 (улюблена вбиральня актора).
Чоловік і не думає про вихід на пенсію. Він безмірно закоханий у свою справу та своє життя. Познань дуже вплинула на життя Михайла ще з часів армії: служба далася йому нелегко, до того ж перервала його навчання в школі. З роками Михайло зрозумів, що цей період дав йому багато впевненості та сил. Саме тому покидати рідне місто він більше не хотів. Йому неодноразово пропонували роботу у столиці, але актор відмовлявся. Познань та Новий театр – головне у його житті.
Безперечно з роками працювати все важче. Михайло розповідав, що переживає через погіршення пам’яті: тепер більше витрачає часу на вивчення тексту та ролі. Ролей поменшало, адже тепер він міг грати тільки старого дідуся. Однак Михайло Грудзинський має величезну кількість шанувальників у Познані, які приходять до театру цілеспрямовано для того, щоб підтримати улюбленого артиста.