Ода Шоттмюллер була танцівницею та скульптором, життя якої минало на тлі двох світових воєн. Її ексцентричні пластичні танці дивували та захоплювали так само, як і незвичайні скульптури. У роки Другої світової війни Ода долучилась до руху спротиву нацистам під назвою «Червоний оркестр», що призвело до її загибелі. Дізнайтесь більше про трагічну долю відомої артистки на poznaniski.eu.
Початок життя та навчання
Ода народилась у Познані 9 лютого 1905 року. Її батька звали Курт, а мати – Доротея. Дідусем дівчинки був відомий історик Конрад Шоттмюллер, а тітка Фріда вивчала історію мистецтва.
У 1906 році родина переїхала до Данцига, де батько знайшов роботу у державному архіві. Через рік мати Оди важко захворіла. До 1912 року вона перебувала на лікуванні, а потім поїхала до Берліна. Батько залишив Оду на виховання у Гданську. Він помер, коли доньці виповнилось 14 років. Тітка Оди стала її законною опікункою. Разом вони переїхали до Берліна, де дівчина залишалась до 1922 року.
Потім, завдяки сприянню тітки, Оду зарахували до школи Оденвальд. Її психологічний стан вважала нестабільним. Проте дівчина склала іспити у 1924 році та продовжила навчання художньо-ремісничій справі. Родина не схвалювала її захоплення скульптурою та танцями, але, досягнувши повноліття, Ода вступила до Берлінської школи сучасного художнього танцю, а також вивчала скульптуру в Асоціації берлінських художників.
Творча кар’єра, визнання та здобутки
У 1931 році Ода склала іспити з гімнастики та фізичної підготовки. Після цього театр Фольксбюне зарахував її у штат як танцівницю. Вона також відкрила власну скульптурну студію у Берліні, де розробляла костюми та дерев’яні маски для своїх виступів.
У 1933 році до влади в Німеччині прийшли нацисти, канцлером став Адольф Гітлер. Всі танцюристи мали пройти реєстрацію у Палаті культури Рейху. Експериментальні експресивні танці, які виконувала Ода, взагалі заборонили. Проте вона вирішила не реєструватися і спочатку їй вдавалось не привертати до себе уваги керівництва.
Навесні 1934 року відбувся перший сольний виступ Оди. Глядачі побачили її експресивну манеру у поєднанні з масками та костюмами, перетворення на міфологічних істот та представників світу чарів. Виступ був успішним. Крім того, Ода створювала скульптури, які одержали багато схвальних відгуків від критиків.
Надалі її кар’єра розвивалась так:
- у 1935 році Ода орендувала студію у Шарлоттенбурзі та продовжувала розвивати своє мистецтво танцю, сміливо відображаючи у ньому власні думки щодо соціальної та політичної реальності нацистської держави,
- у 1936 році вона стала учасницею літніх Олімпійських ігор в межах супровідної програми, що стало її першою груповою виставою, яку диригувала Берлінська філармонія,
- танцюристка та скульптор продовжувала отримувати схвальні відгуки та оплату за свою роботу, що сприймалось як прийняття владою.
На жаль, це виявилось не зовсім так. Керівні нацистські органи вже давно зацікавились Одою та її творчістю й лише шукали слушного моменту для залучення у свої ряди.
Нацисти та антинацисти
У 1937 році Палата культури Рейху звернулась до Оди із наказом пройти реєстрацію. Вона подала відповідну заяву та пройшла спеціальний курс німецького танцю. Водночас вона надіслала рецензії на власні виступи, які нібито прийняли.
У 1938 році Ода одержала роботу у театрі Фольксбюне під час Години танцю. Тут вона мала змогу виконувати лише німецькі танці. Щоб задовольнити ці вимоги, Ода перейменувала власну програму на «Німецьку сюїту» та змінила назви усіх виступів на німецькі, залишивши танці такими, якими вона їх створила. Того ж року вона познайомилась із німецьким композитором Куртом Шваном. Він написав багато музики до її танців.
Останні публічний виступ Оди відбувся у листопаді 1941 року у концертній залі, яку раніше використовував Берлінський філармонічний оркестр. У 1944 році ця будівля була зруйнована британцями. У рецензіях на той виступ Оди критики писали, що вона втілила на сцені пластичні ідеї, які буквально трансформують тіло та його сприйняття. Після цього успіху танцюристка вирушила на гастролі у Францію та Нідерланди. Там вона перебувала три місяці.
У цей час вона вже була залучена до антинацистської діяльності. Під час гастролів вона допомагала членам руху спротиву встановлювати зв’язки, а в її помешканні друкували та зберігали антинацистські матеріали. Річ у тім, що ще у 1935 році Ода познайомилась зі скульптором Куртом Шумахером. Між ними виник короткий роман, який перетворився на дружбу та став підґрунтям для спільної участі в боротьбі з нацистами.
У вересні 1942 року Оду заарештували у власній майстерні та відправили до в’язниці на Александерплац. Всі звинувачення проти себе вона заперечувала, але на початку 1943 року її засудили до смертної кари. Два місяці жінка провела в окремій камері. Потім її декілька разів переводили до різних в’язниць. Ода встигла звернутись до Гітлера з проханням про помилування, але його відхилили. Талановиту танцюристку стратили 5 серпня 1943 року.