Ольга Славська (уроджена Прорубнікова) була зіркою польського балету, хореографинею та провідною викладачкою Польщі. У Познані вона заснувала Національну балетну школу, яку перейменували на її честь після того, як видатна артистка пішла з життя. Дізнайтесь більше про життєвий шлях талановитої танцівниці на poznaniski.eu.
Мрія стати балериною
Майбутня зірка польського балету народилась у Львові 2 червня 1915 року. Тоді це місто входило до складу Австро-Угорської імперії, але після завершення Першої світової війни було передано до складу відновленої Польської Республіки.
Ольга змалечку виявила бажання стати балериною. Тож, у сім років вона вступила до Варшавської балетної школи, яка працювала при Великому театрі. Одним з її викладачів був Петро Зайліх. У 1932 році Ольга закінчила навчання. Готуючись до подальшої кар’єри, обрала собі псевдонім Славська.
Кар’єра балерини та міжнародний успіх
Упродовж перших п’яти років кар’єри Ольга була солісткою Великого театру. Вже у 1935 році вона здобула звання прими-балерини та брала участь у таких виставах як «Коппелія», «Лускунчик», «Аїда», «Кармен», «Травіата» та «Фауст».
У 1933 році Міжнародний танцювальний конкурс був організований у Варшаві. Ольга взяла у ньому участь та здобула золоту медаль і спеціальний приз від голови журі як найкраща польська танцівниця. Пізніше вона виборола бронзу на танцювальних змаганнях у Відні та «Олімпійське кільце» на Олімпійських іграх з танців у 1936 році.
На тлі гучного міжнародного успіху Славська одразу стала зіркою Польського національного балету після його відродження у 1937 році. Надалі на неї чекало багато гастролів за кордоном, а саме її мистецтво танцю побачили у Каунасі, Парижі, Ліоні, Марселі, Лондоні, Берліні, Брюсселі, Люксембургу та Нью-Йорку. Глядачі відзначили її красу та талант, а Національний балет виступав інструментом «м’якої дипломатії» у той час, як навколо Польщі зростала політична напруга.
Друга світова війна та особисте життя Ольги Славської
У вересні 1939 року попереду в Ольги Славської був пік її балетної кар’єри. Проте усі плани зруйнував початок Другої світової війни. Нацистська Німеччина вдерлась до Польщі на заході, а через два тижні радянська Росія почала наступ на півдні та сході. Усі професійні амбіції довелось відкласти.
Незадовго до цих подій Ольга вийшла заміж. Її обранцем став промисловець і політик Тадеуш Каршо-Седлевський. Він відмовився виїжджати за кордон і трагічно загинув під час нальоту німецької авіації на початку війни. Згідно з його заповітом, Ольга мала отримати пивоварню KRVetter у Любліні та віллу у передмісті Варшави. Однак всі необхідні документи на це майно були офіційно оформлені лише у 1946 році, а пивоварню невдовзі після цього націоналізував новий уряд Польщі.
Отже, Славська залишалась у Польщі у роки Другої світової війни. У 1941 році вона вдруге вийшла заміж за Міхала Ліпчинського. В сім’ї народилось три сини.
Післявоєнні роки
У 1945 році знову були змінені кордони Польщі. Східна частина країни, включно з рідним для Ольги Львовом, увійшла до складу Радянського Союзу. Велика частина була приєднана до Німеччини. У цей період відбувались масштабні етнічні чистки.
Щодо Ольги Славської, то після закінчення війни вона вирішила не повертатись до сценічної діяльності. Натомість вона обрала шлях викладання з метою розвитку поваги та любові до театрального та балетного мистецтва:
- спочатку вона організовувала танцювальні гуртки у громадських центрах,
- потім переїхала до Данцига, який став польським містом,
- у 1950 році вона стала викладачкою класичного танцю у місцевій хореографічній академії.
Через рік з’явилась ідея відкрити подібний заклад освіти у Познані. Ольга стала його засновницею та створила у місті Національну балетну школу. На посаді художньої керівниці вона керувала закладом до 1970 року, а потім ще протягом трьох років була викладачкою класичного танцю.
З метою забезпечення найвищих стандартів підготовки вступити до в Познанської балетної школи можна було лише за результатами творчого конкурсу. Крім того, Ольга Славська самотужки зібрала педагогічний колектив. Вона шукала та запрошувала до співпраці найкращих танцюристів країни. Серед викладачів були Барбара Костшевська та Тереза Куява. Серед випускників варто відзначити Еву Виціховську та Юліуша Станду, які стали справжніми зірками польського балету.
Крім того, саме Ольга Славська у 1952 році переклала підручник Агріппіни Ваганової «Принципи класичного танцю». Він став універсальним посібником для всіх викладачів класичного танцю країни та довгий час залишався єдиним подібним джерелом інформації.
Видатна балерина та викладачка пішла з життя 29 квітня 1991 року у Познані. Їй було 75 років. Засновану нею Академію танцю пізніше перейменували на її честь. Життя внесло корективи у її кар’єру. На сцені Ольга сяяла лише сім років. Проте їй вдалось застосувати свій талант у викладанні та допомогти багатьом юним талантам здолати шлях до слави та успіху.